намучити

НАМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і без додатка. Багато, довго помучити; завдати багато мук, страждань.

Вставати на цей раз Данило не поспішав. Чудернацький сон намучив (Коп., Вибр., 1953, 172).

Значення в інших словниках

1. намучити — наму́чити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. намучити — -чу, -чиш, док., перех. і без додатка. Багато, довго помучити; завдати багато мук, страждань.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. намучити — НАМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., що, кого і без прям. дод. Багато, довго помучити кого-небудь; завдати комусь багато мук, страждань. Розумний научить, а дурний намучить (приказка); Вставати на цей раз Данило не поспішав. Чудернацький сон намучив (О.  Словник української мови у 20 томах
4. намучити — Намучити, -чу, -чиш гл. Намучить, измучить.  Словник української мови Грінченка