намучити

НАМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., що, кого і без прям. дод.

Багато, довго помучити кого-небудь; завдати комусь багато мук, страждань.

Розумний научить, а дурний намучить (приказка);

Вставати на цей раз Данило не поспішав. Чудернацький сон намучив (О. Копиленко);

Спиш, Пенелопо, скорботою любе намучивши серце! Вічні боги, що безжурно у небі живуть, не дозволять Плакать тобі і журитись (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).

Значення в інших словниках

1. намучити — наму́чити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. намучити — -чу, -чиш, док., перех. і без додатка. Багато, довго помучити; завдати багато мук, страждань.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. намучити — НАМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і без додатка. Багато, довго помучити; завдати багато мук, страждань. Вставати на цей раз Данило не поспішав. Чудернацький сон намучив (Коп., Вибр., 1953, 172).  Словник української мови в 11 томах
4. намучити — Намучити, -чу, -чиш гл. Намучить, измучить.  Словник української мови Грінченка