намучити
НАМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., що, кого і без прям. дод.
Багато, довго помучити кого-небудь; завдати комусь багато мук, страждань.
Розумний научить, а дурний намучить (приказка);
Вставати на цей раз Данило не поспішав. Чудернацький сон намучив (О. Копиленко);
Спиш, Пенелопо, скорботою любе намучивши серце! Вічні боги, що безжурно у небі живуть, не дозволять Плакать тобі і журитись (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- намучити — наму́чити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- намучити — -чу, -чиш, док., перех. і без додатка. Багато, довго помучити; завдати багато мук, страждань. Великий тлумачний словник сучасної мови
- намучити — НАМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і без додатка. Багато, довго помучити; завдати багато мук, страждань. Вставати на цей раз Данило не поспішав. Чудернацький сон намучив (Коп., Вибр., 1953, 172). Словник української мови в 11 томах
- намучити — Намучити, -чу, -чиш гл. Намучить, измучить. Словник української мови Грінченка