1. Словник української мови у 20 томах

намучений

НАМУ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до наму́чити.

Ах, той Йон!.. У неї серце так наболіло через нього, в неї голова така намучена від думок про нього... (М. Коцюбинський);

І сидять вони двоє, понижені й намучені, покірно ждучи дальших мук (В. Винниченко);

[Меланка:] Намучена i скривджена од всiх – Повiк твоєї ласки не забуду (І. Кочерга).

2. у знач. прикм. Те саме, що стра́дницький 2.

Намучене серце бажало спочину (Б. Грінченко);

Тепер ось сиди і тішся, умре під погибель лиху і тоді що... І що я йому на то скажу – намучений, голодний, намерзлий, хіба він зрозуміє, що діти також не можуть вічно в хаті сидіти? (У. Самчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. намучений — наму́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. намучений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до намучити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. намучений — НАМУ́ЧЕНИЙ, а, е. Діспр. пас. мин. ч. до наму́чити. Ах, той Йон!.. У неї серце так наболіло через нього, в неї голова така намучена від думок про нього… (Коцюб., І, 1955, 246); // У знач. прикм. Намучене серце бажало спочину (Гр., І, 1963, 62). Словник української мови в 11 томах