1. Словник української мови в 11 томах

намучити

НАМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і без додатка. Багато, довго помучити; завдати багато мук, страждань.

Вставати на цей раз Данило не поспішав. Чудернацький сон намучив (Коп., Вибр., 1953, 172).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. намучити — наму́чити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. намучити — -чу, -чиш, док., перех. і без додатка. Багато, довго помучити; завдати багато мук, страждань. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. намучити — НАМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., що, кого і без прям. дод. Багато, довго помучити кого-небудь; завдати комусь багато мук, страждань. Розумний научить, а дурний намучить (приказка); Вставати на цей раз Данило не поспішав. Чудернацький сон намучив (О. Словник української мови у 20 томах
  4. намучити — Намучити, -чу, -чиш гл. Намучить, измучить. Словник української мови Грінченка