намучений
НАМУ́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до наму́чити.
Ах, той Йон!.. У неї серце так наболіло через нього, в неї голова така намучена від думок про нього... (М. Коцюбинський);
І сидять вони двоє, понижені й намучені, покірно ждучи дальших мук (В. Винниченко);
[Меланка:] Намучена i скривджена од всiх – Повiк твоєї ласки не забуду (І. Кочерга).
2. у знач. прикм. Те саме, що стра́дницький 2.
Намучене серце бажало спочину (Б. Грінченко);
Тепер ось сиди і тішся, умре під погибель лиху і тоді що... І що я йому на то скажу – намучений, голодний, намерзлий, хіба він зрозуміє, що діти також не можуть вічно в хаті сидіти? (У. Самчук).
Словник української мови (СУМ-20)