намучений

наму́чений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до намучити.

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. намучений — наму́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. намучений — НАМУ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до наму́чити. Ах, той Йон!.. У неї серце так наболіло через нього, в неї голова така намучена від думок про нього... (М. Коцюбинський); І сидять вони двоє, понижені й намучені, покірно ждучи дальших мук (В.  Словник української мови у 20 томах
3. намучений — НАМУ́ЧЕНИЙ, а, е. Діспр. пас. мин. ч. до наму́чити. Ах, той Йон!.. У неї серце так наболіло через нього, в неї голова така намучена від думок про нього… (Коцюб., І, 1955, 246); // У знач. прикм. Намучене серце бажало спочину (Гр., І, 1963, 62).  Словник української мови в 11 томах