намучений

НАМУ́ЧЕНИЙ, а, е. Діспр. пас. мин. ч. до наму́чити.

Ах, той Йон!.. У неї серце так наболіло через нього, в неї голова така намучена від думок про нього… (Коцюб., І, 1955, 246);

// У знач. прикм.

Намучене серце бажало спочину (Гр., І, 1963, 62).

Значення в інших словниках

1. намучений — наму́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. намучений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до намучити. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. намучений — НАМУ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до наму́чити. Ах, той Йон!.. У неї серце так наболіло через нього, в неї голова така намучена від думок про нього... (М. Коцюбинський); І сидять вони двоє, понижені й намучені, покірно ждучи дальших мук (В.  Словник української мови у 20 томах