намучитися
НАМУ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., з ким – чим і без дод.
Багато, довго помучитися.
– Натрудився, намучився [батько] на своєму віку, нехай хоч у могилі вже спокій має (А. Головко);
Він з приємністю згадує, скільки намучився з будовою (М. Стельмах);
– Намучились ми з нею, – промовив старий, зупиняючись біля воза. – Просто під кулі йде, хотіла, щоб убило (О. Гончар);
– Ох, як же я намучилася, доки цю школу знайшла... (І. Андрусяк);
Цим матерiалом .. Галя особливо намучилася (Г. Вдовиченко).
Словник української мови (СУМ-20)