намічений
НАМІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до намі́тити.
Дійшовши до наміченої оком плями на підлозі, .. Проць зупинився (Бабляк, Вишп. сад, 1960, 219);
Панас Петрович підвів голову і зразу ж констатував, що намічений полковником Безруком план почав обертатися в жорстоку дійсність (Епік, Тв., 1958, 444);
Він підходив до кожного з намічених на тризну гостей (Вільде, Сестри.., 1958, 176);
// намі́чено, безос. присудк. сл.
Операція вже почалась. Уже намічено на операційному місці зигзаг розтину (Шовк., Людина.., 1962, 365);
Штольню намічено у схилі.. товстої рудної жили (Досв., Вибр., 1959, 328).
Словник української мови (СУМ-11)