наодмаш
НАО́ДМАШ, присл., рідко. Те саме, що наві́дліг.
Він б’є хлопця по зубах — дзвінко, наодмаш (Кос., Новели, 1962, 205);
Париж, Париж.. Ти з рук фашиста ніж Наодмаш виб’єш (Шер., У день.., 1962, 62).
Словник української мови (СУМ-11)НАО́ДМАШ, присл., рідко. Те саме, що наві́дліг.
Він б’є хлопця по зубах — дзвінко, наодмаш (Кос., Новели, 1962, 205);
Париж, Париж.. Ти з рук фашиста ніж Наодмаш виб’єш (Шер., У день.., 1962, 62).
Словник української мови (СУМ-11)