наокруг
НАО́КРУ́Г, присл., рідко. Те саме, що навкруги́.
Не засну я в оцій глухомані. Що пітьмою злягла наокруг (Перв., І, 1958, 412);
Нічна зміна сторожі закінчувала свою варту, приходили сторожі денні, на вежах і наокруг стін Гори.. лунали звуки бил (Скл., Святослав, 1959, 28).
Словник української мови (СУМ-11)