наперемінку

НАПЕРЕМІ́НКУ, НАВПЕРЕМІ́НКУ, присл., розм. По черзі, замінюючи одного одним; навперемінно.

Наперемінку: то дощ, то вискалиться (Номис, 1864, № 568);

Копронідос наливав чарки наперемінку то вином, то наливкою, то горілкою (Н.-Лев., III, 1956, 378).

Значення в інших словниках

1. наперемінку — наперемі́нку прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. наперемінку — навперемінку, присл., розм. По черзі, замінюючи одного одним; навперемінно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наперемінку — НАПЕРЕМІ́НКУ, НАВПЕРЕМІ́НКУ, присл., розм. По черзі, замінюючи одного одним; навперемінно. Наперемінку: то дощ, то вискалиться (Номис); Вчилась, коли сама хотіла. Вона вчилася й гуляла, гуляла й вчилась наперемінку, щоб було не дуже важко (І.  Словник української мови у 20 томах
4. наперемінку — НАВПЕРЕМІ́ННО (чергуючись, змінюючи один одного або замінюючи одне одним), НАВПЕРЕМІ́НУ (НАПЕРЕМІ́НУ) рідше, ПОПЕРЕМІ́ННО, ПО ЧЕ́РЗІ, НАВПЕРЕМІ́Н розм., НАПЕРЕМІ́НКУ (НАВПЕРЕМІ́НКУ) розм., НАВПЕРЕМІ́НКИ розм.  Словник синонімів української мови
5. наперемінку — Наперемі́нку і навперемі́нку, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. наперемінку — Наперемінку нар. Поперемінно. Наперемінну: то дощ, то виясниться. Ном. № 568.  Словник української мови Грінченка