напереміну
НАПЕРЕМІ́НУ, НАВПЕРЕМІ́НУ, присл.. розм. Те саме, що наперемі́нку, навперемі́нку.
То зима, то літо чергувалися напереміну, а з ними чимраз нові утіхи (Кобр., Вибр., 1954, 29);
Біля грубки навпереміну працював Іван Пісня з Сашком Ковалем (Збан., Єдина, 1959, 218).
Словник української мови (СУМ-11)