напереміну
НАПЕРЕМІ́НУ, НАВПЕРЕМІ́НУ, присл., розм.
Те саме, що наперемі́нку, навперемі́нку.
То зима, то літо чергувалися напереміну, а з ними чимраз нові утіхи (Н. Кобринська);
Біля грубки навпереміну працював Іван Пісня з Сашком Ковалем (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)