напереріз
НАПЕРЕРІ́З, присл.
1. Намагаючись пересікти під час руху що-небудь (дорогу, стежку, річку і т. ін.); поперек.
Гуменний гріб напереріз, беззвучно розколюючи веслом тонку блакить чистого неба, відображеного у воді (О. Гончар);
Зрозумівши Лесин маневр, Юрій пішов напереріз. За якусь хвилину їхні яхти пройшли близько одна одної (А. Хижняк);
// Так, щоб пересікти кому-небудь дорогу, шлях і позбавити можливості рухатися далі.
Юрба сипонула різні боки – ліворуч і в глибину. Кілька жовнірів вбігає з глибини. Ремісники кидаються напереріз і затримують (І. Кочерга);
Крутив материй інтриган, старий англійський лис, хотів десантом із Балкан піти напереріз (І. Гончаренко).
2. у знач. прийм., з дав. в. Уживається при назві осіб, предметів, шлях яких намагається пересікти суб'єкт дії.
Червоноармійці побачили, як напереріз утікачам кинувся Ловецький (Іван Ле);
Напереріз орді від червоного намету метнулося кілька вершників (В. Малик);
Машина помчала напереріз німецькій колоні, одна – проти цілої колони (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)