напиндючено

НАПИНДЮ́ЧЕНО, розм. Присл. до напиндю́чении.

Сидять молодиці пишні, як пави, нерухомо і напиндючено (Речм., Весн. грози, 1961, 315).

Значення в інших словниках

1. напиндючено — напиндю́чено прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. напиндючено — розм. Присл. до напиндючений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. напиндючено — НАПИНДЮ́ЧЕНО, розм. Присл. до напиндю́чений. Сидять молодиці пишні, як пави, нерухомо і напиндючено (В. Речмедін).  Словник української мови у 20 томах