напитувати

НАПИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., НАПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Розпитуючи, шукати, знаходити кого-, що-небудь.

Заходили [брати] в села, напитували собі служби (Н.-Лев., III, 1956, 289);

Зупинився Запорожець в готелі, але, оформившись на заводі, почав напитувати собі приватну квартиру (Бурл., Напередодні, 1956, 213);

В Заріччі Антон напитав лісу на хату (Чорн., Потік.., 1956, 4);

— Напитав я, значить, собі до хати господарку. Вона і зараз у мене живе (Логв., Давні рани, 1961, 106).

Напита́ти ли́ха (біди́, го́ря, кло́поту і т. ін.) — діючи у який-небудь спосіб, зазнати чогось небажаного, неприємного.

— Коли б ще лиха собі не напитав, бо на кордоні не вільно стріляти (Коцюб., І, 1955, 220);

— Брат був жонатий, — каже він. — Дітей було у нього троє; Гадав добро зробити їм. Та напитав біди лихої (Тарн., З дал. дороги, 1961, 301).

Значення в інших словниках

1. напитувати — напи́тувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. напитувати — див. питати; шукати  Словник синонімів Вусика
3. напитувати — -ую, -уєш, недок., напитати, -аю, -аєш, док., перех., розм. Розпитуючи, шукати, знаходити кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. напитувати — НАПИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., НАПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що, чого, розм. Розпитуючи, шукати, знаходити кого-, що-небудь. Заходили [брати] в села, напитували собі служби (І.  Словник української мови у 20 томах