напихати
НАПИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм.
1. Пхаючи, накладати яку-небудь кількість чогось.
Дівчина напхала повнісіньку піч соломи (Н.-Лев., IV, 1956, 206);
Напхали [Сеспель і Гурій] в торбину цибулі, трохи хліба, подалися на станцію (Збан., Сеспель, 1961, 241);
Петро схопив Марусю й напхав їй за комір мокрого снігу (Юхвід, Оля, 1959, 97);
*Образно. У машині ми сиділи й лежали один на одному, бо напхали нас туди стільки, що аж мотор стугонів од надмірної ваги (Мур., Бук. повість, 1959, 76);
// Пхаючи, наповнювати, набивати що-небудь.
Шелест мовчки напихає й закриває чемодан (Коч., ІІ, 1956, 297).
2. чим. Наповнювати (їжею).
Літом день у день напихали [хлопчики] собі животики недозрілими овочами (Фр., IV, 1950, 303);
// Надмірно годувати.
Не можна напихати корову одним силосом, який обумовлює.. підвищену кислотність (Рад. Укр., 1.1 1965, 1);
*Образно. — Ці люди мають перебудувати цілий світ. А ви їх напихаєте песимістичними процесіями, мертвеччиною (Досв., Вибр., 1959, 209).
Словник української мови (СУМ-11)