наплітати

НАПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПЛЕСТИ́, ету́, ете́ш, док.

1. перех. і без додатка. Плетучи, виготовляти яку-небудь кількість чогось.

— Кумові давно б слід вив’язати скатертину.. Вона [пані] ще гостріше подивилася, мов казала очима: для тебе? Знаємо ми вас! Є у вас ті, що наплетуть і нав’яжуть (Мирний, III, 1954, 159).

2. тільки док., перех., з спол. що, перен., розм. Наговорити багато неправди, брехні, чого-небудь безглуздого.

[Влас:] Зовсім я не хворий. І хто це наплів матері, що я хворий? (Кроп., II, 1958, 320);

— Я відчуваю, що знов, мабуть, у захопленні дурниць наплів, але пробачте, товариші (Ле, Міжгір’я, 1953, 352).

◊ Наплести́ сім мішкі́в (кіп) греча́ної во́вни див. во́вна.

Значення в інших словниках

1. наплітати — напліта́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. наплітати — -аю, -аєш, недок., наплести, -ету, -етеш, док. 1》 перех. і без додатка. Плетучи, виготовляти яку-небудь кількість чогось. 2》 тільки док., перех., з спол. що, перен., розм. Наговорити багато неправди, брехні, чого-небудь безглуздого.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наплітати — НАПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПЛЕСТИ́, ету́, ете́ш, док. 1. чого і без прям. дод. Плетучи, виготовляти яку-небудь кількість чогось. – Кумові давно б слід вив'язати скатертину .. Вона [пані] ще гостріше подивилася, мов казала очима: для тебе?...  Словник української мови у 20 томах
4. наплітати — Напліта́ти, -лі́таю, -лі́таєш; напле́сти, -плету́, -плете́ш; наплі́в, наплела́, -плели́; наплі́вши  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. наплітати — Напліта́ти, -та́ю, -єш сов. в. наплести, -лету, -те́ш, гл. 1) Наплетать, наплесть. 2) наплести язико́м. Выдумать, наболтать, насплетничать. Ти уже чого не наплетеш своїм безкостим язиком. Ном. № 12989.  Словник української мови Грінченка