напоготові

НАПОГО́ТОВІ, присл. У стані готовності.

Остап зібрав собі гарне військо козацьке потроху і вже був напоготові йти на турка (Вовчок, І, 1955, 331);

Бійці, причаївшись з боку вікон, стояли напоготові, але не стріляли (Гончар, III, 1959, 146);

// У положенні готовності до чого-небудь.

Тітка стояла біля неї і тримала напоготові рушник (Томч., Готель.., 1960, 204);

На всякий випадок я зібрав у торбу всі свої книжки, познаходив онучі і все поклав біля себе напоготові (Мик., Повісті.., 1956, 63).

◊ Ма́тися напогото́ві див. ма́тися.

Значення в інших словниках

1. напоготові — напогото́ві прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. напоготові — пр., наготові, на сторожі, у стані готовости; (під рукою) напохваті, д. напохопі.  Словник синонімів Караванського
3. напоготові — присл. У стані готовності. || У положенні готовності до чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. напоготові — НАПОГОТО́ВІ, присл. У стані бойової готовності. У мідь закуті, збройні легіони напоготові раз у раз були, щоби повстанські нищити загони (М. Драй-Хмара); Прокотився наказ: негайно розгорнутися в бойові лави.  Словник української мови у 20 томах
5. напоготові — НАПОГОТО́ВІ (у стані готовності), НАГОТО́ВІ, НАСТОРО́ЖІ (у настороженому стані). Гризельда звеліла понабивати набоями рушниці.. і бути напоготові (І. Нечуй-Левицький); А тим часом борці.. стояли наготові і ждали, хто кого перший ударить (І.  Словник синонімів української мови
6. напоготові — Напогото́ві, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. напоготові — Напоготові нар. Наготовѣ, въ готовности. Приїдуть гості — вона на поготові, привітає їх. МВ. (О. 1862. III. 41). У Бога все напоготові. Ном. № 22.  Словник української мови Грінченка