напоготів
НАПО́ГОТІВ, присл.
1. У положенні готовності до стрільби.
Андрій і Арон, тримаючи гвинтівки напоготів, попрямували до вершників (Бойч., Молодість, 1949, 95);
Підійшов, взяв рушницю напоготів, ступнув кроків три — зірвався перепел. Олекса Іванович вистрілив (Вишня, II, 1956, 262).
2. Те саме, що напо́хваті 1.
Та завжди в пам’яті своїй Часів колишніх анекдоти Від Ромула до наших днів Держав [Онєгін] для всіх напоготів (Пушкін, Є. Онє-гін, перекл. Рильського, 1949, 14).
Словник української мови (СУМ-11)