напоготові
НАПОГОТО́ВІ, присл.
У стані бойової готовності.
У мідь закуті, збройні легіони напоготові раз у раз були, щоби повстанські нищити загони (М. Драй-Хмара);
Прокотився наказ: негайно розгорнутися в бойові лави. Тримаючи зброю напоготові, підрозділи почали спускатися в якісь темні байраки (О. Гончар);
Орел попереду, з автоматом напоготові. За ним Леонід, потім Кудрявий і полонений (П. Автомонов);
Бійці, причаївшись з боку вікон, стояли напоготові, але не стріляли (О. Гончар);
// з інфін. Готовий зробити що-небудь.
Соломія плакала, аж хлипала, як дитина. Діти замовкли і тідльки поглядали на Соломію. Дівчина й собі скривилась і була напоготові заплакати (І. Нечуй-Левицький);
Потяг до малювання прокинувся в ньому [Тарасі] з такою непереможною силою, що він не залишав фарб і олівців на возі, щоб бути напоготові зробити першу-ліпшу зарисовку (З. Тулуб);
// У положенні готовності до чого-небудь.
Тітка стояла біля неї і тримала напоготові рушник (М. Томчаній);
На всякий випадок я зібрав у торбу всі свої книжки, познаходив онучі і все поклав біля себе напоготові (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)