напомаджений
НАПОМА́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до напома́дити.
Він був напомаджений, і на всю світлицю розливались од його пахощі (Н.-Лев., III, 1956, 221);
— Я ніколи його не бачив, а уявляю напомаджений чуб, акуратненький проділ, манікюр (Донч., V, 1957, 297).
Словник української мови (СУМ-11)