напополам
НАПОПОЛА́М, присл., розм. Те саме, що попола́м.
Павло кілька разів зряду жадібно затягся цигаркою. — Брехня! Напополам перервусь, а таки доб’юся свого (Головко, II, 1957, 474);
Вовки виють в степах, буран рве землю, мете за вікном сніговицею напополам з піском (Гончар, II, 1959, 96).
Словник української мови (СУМ-11)