Значення в інших словниках
-
напополам —
напопола́м іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
напополам —
НАПОПОЛА́М, присл., розм. Те саме, що попола́м. – А чому воно [сідло] на заклепках? – питали дядьки. – Бо в тії Бразилихи було таке озаддя, що як сяде, то сідло – хруп пополам і розколеться (Григорій Тютюнник); Вовки виють в степах, буран рве землю...
Словник української мови у 20 томах
-
напополам —
перерива́тися / перерва́тися на́дво́є (напопола́м). Виконувати надмірну роботу або виявляти надмірні зусилля. Напополам перервусь, а таки доб’юся свого (А. Головко).
Фразеологічний словник української мови
-
напополам —
НА́ВПІ́Л (на дві приблизно рівні частини), НА́ДВО́Є, ПОПОЛОВИ́НІ, ПОПОЛА́М, НАПОПОЛА́М розм. Одна (зморшка) розкраювала навпіл лоба, а друга ділила на дві півкульки підборіддя (П.
Словник синонімів української мови
-
напополам —
НАПОПОЛА́М, присл., розм. Те саме, що попола́м. Павло кілька разів зряду жадібно затягся цигаркою. — Брехня! Напополам перервусь, а таки доб’юся свого (Головко, II, 1957, 474); Вовки виють в степах, буран рве землю, мете за вікном сніговицею напополам з піском (Гончар, II, 1959, 96).
Словник української мови в 11 томах