напополам

НАПОПОЛА́М, присл., розм.

Те саме, що попола́м.

– А чому воно [сідло] на заклепках? – питали дядьки. – Бо в тії Бразилихи було таке озаддя, що як сяде, то сідло – хруп пополам і розколеться (Григорій Тютюнник);

Вовки виють в степах, буран рве землю, мете за вікном сніговицею напополам з піском (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. напополам — напопола́м іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. напополам — присл., розм. Те саме, що пополам.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. напополам — перерива́тися / перерва́тися на́дво́є (напопола́м). Виконувати надмірну роботу або виявляти надмірні зусилля. Напополам перервусь, а таки доб’юся свого (А. Головко).  Фразеологічний словник української мови
4. напополам — НА́ВПІ́Л (на дві приблизно рівні частини), НА́ДВО́Є, ПОПОЛОВИ́НІ, ПОПОЛА́М, НАПОПОЛА́М розм. Одна (зморшка) розкраювала навпіл лоба, а друга ділила на дві півкульки підборіддя (П.  Словник синонімів української мови
5. напополам — НАПОПОЛА́М, присл., розм. Те саме, що попола́м. Павло кілька разів зряду жадібно затягся цигаркою. — Брехня! Напополам перервусь, а таки доб’юся свого (Головко, II, 1957, 474); Вовки виють в степах, буран рве землю, мете за вікном сніговицею напополам з піском (Гончар, II, 1959, 96).  Словник української мови в 11 томах