напористий
НАПО́РИСТИЙ, а, е. Настирливий, рішучий, завзятий у досягненні чого-небудь.
Спитався [Павлуша], чи зразу б не можна яку-небудь книжку. Сова посміхнувся задоволений. — О, та ти гарячий, напористий! (Головко, II, 1957, 267);
— Він такий напористий у роботі, що голову може свою закрутити (Ю. Янов., V, 1959, 127);
// Який виражає, містить у собі настирливість, рішучість, завзяття.
Слова у Савченка завжди були молоді, напористі і міцні, як весняні води (Стельмах, На.. землі, 1949, 134).
Словник української мови (СУМ-11)