напористий
НАПО́РИСТИЙ, а, е. Настирливий, рішучий, завзятий у досягненні чого-небудь.
Спитався [Павлуша], чи зразу б не можна яку-небудь книжку. Сова посміхнувся задоволений. — О, та ти гарячий, напористий! (Головко, II, 1957, 267);
— Він такий напористий у роботі, що голову може свою закрутити (Ю. Янов., V, 1959, 127);
// Який виражає, містить у собі настирливість, рішучість, завзяття.
Слова у Савченка завжди були молоді, напористі і міцні, як весняні води (Стельмах, На.. землі, 1949, 134).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- напористий — напо́ристий прикметник Орфографічний словник української мови
- напористий — див. жвавий; завзятий; непокірний Словник синонімів Вусика
- напористий — -а, -е. Настирливий, рішучий, завзятий у досягненні чого-небудь. || Який виражає, містить настирливість, рішучість, завзяття. Великий тлумачний словник сучасної мови
- напористий — НАПО́РИСТИЙ, а, е. Настирливий, рішучий, завзятий у досягненні чого-небудь. Звали її Тоня. Це була негарна, дебіла жінка, але жвава, весела, напориста (В. Підмогильний); – Він такий напористий у роботі, що голову може свою закрутити (Ю. Словник української мови у 20 томах
- напористий — НАПОЛЕ́ГЛИВИЙ (який невідступно добивається своєї мети, стійкий у її здійсненні), НАСТІ́ЙЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ розм., НАСТИ́РНИЙ розм., ЗАВЗЯ́ТИЙ підсил., ЗАПОВЗЯ́ТИЙ підсил., ЗАПОВЗЯ́ТЛИВИЙ підсил., НАПО́РИСТИЙ підсил. рідше, НЕВІДСТУ́ПНИЙ підсил. Словник синонімів української мови