1. Словник української мови у 20 томах

напористий

НАПО́РИСТИЙ, а, е.

Настирливий, рішучий, завзятий у досягненні чого-небудь.

Звали її Тоня. Це була негарна, дебіла жінка, але жвава, весела, напориста (В. Підмогильний);

– Він такий напористий у роботі, що голову може свою закрутити (Ю. Яновський);

// Який виражає, містить у собі настирливість, рішучість, завзяття.

Слова у Савченка завжди були молоді, напористі і міцні, як весняні води (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напористий — напо́ристий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. напористий — див. жвавий; завзятий; непокірний Словник синонімів Вусика
  3. напористий — -а, -е. Настирливий, рішучий, завзятий у досягненні чого-небудь. || Який виражає, містить настирливість, рішучість, завзяття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. напористий — НАПОЛЕ́ГЛИВИЙ (який невідступно добивається своєї мети, стійкий у її здійсненні), НАСТІ́ЙЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ розм., НАСТИ́РНИЙ розм., ЗАВЗЯ́ТИЙ підсил., ЗАПОВЗЯ́ТИЙ підсил., ЗАПОВЗЯ́ТЛИВИЙ підсил., НАПО́РИСТИЙ підсил. рідше, НЕВІДСТУ́ПНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  5. напористий — НАПО́РИСТИЙ, а, е. Настирливий, рішучий, завзятий у досягненні чого-небудь. Спитався [Павлуша], чи зразу б не можна яку-небудь книжку. Сова посміхнувся задоволений. — О, та ти гарячий, напористий!... Словник української мови в 11 томах