направник
НАПРА́ВНИК, а, ч.
1. Фахівець, майстер, який лагодить, направляє що-небудь.
2. розм. Той, хто направляє (у 6, 7 знач.).
То такий порадник, тільки на зле направник (Сл. Гр.);
Радивон.. не розгубився з хвали. Із властивою йому доброю звичкою відзначив своїх направників, радників (Горд., Дівчина.., 1954, 89).
Словник української мови (СУМ-11)