направляючий

НАПРАВЛЯ́ЮЧИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. теп. ч. до направля́ти.

2. у знач. ім. направля́ючий, чого, ч. Військовослужбовець, підрозділ і т. ін., який міститься або рухається попереду (загону військ, окремої групи і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. направляючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до направляти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. направляючий — НАПРАВЛЯ́ЮЧИЙ, а, е. 1. Який направляє кого- або що-небудь. Проаналізовано значущість кожного з чинників, щодо спрямування екіпажу рейковим шляхом.  Словник української мови у 20 томах