направляючий

направля́ючий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до направляти.

Значення в інших словниках

1. направляючий — НАПРАВЛЯ́ЮЧИЙ, а, е. 1. Який направляє кого- або що-небудь. Проаналізовано значущість кожного з чинників, щодо спрямування екіпажу рейковим шляхом.  Словник української мови у 20 томах
2. направляючий — НАПРАВЛЯ́ЮЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до направля́ти. 2. у знач. ім. направля́ючий, чого, ч. Військовослужбовець, підрозділ і т. ін., який міститься або рухається попереду (загону військ, окремої групи і т. ін.).  Словник української мови в 11 томах