1. Словник української мови в 11 томах

направляючий

НАПРАВЛЯ́ЮЧИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. теп. ч. до направля́ти.

2. у знач. ім. направля́ючий, чого, ч. Військовослужбовець, підрозділ і т. ін., який міститься або рухається попереду (загону військ, окремої групи і т. ін.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. направляючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до направляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. направляючий — НАПРАВЛЯ́ЮЧИЙ, а, е. 1. Який направляє кого- або що-небудь. Проаналізовано значущість кожного з чинників, щодо спрямування екіпажу рейковим шляхом. Словник української мови у 20 томах