направляючий

НАПРАВЛЯ́ЮЧИЙ, а, е.

1. Який направляє кого- або що-небудь.

Проаналізовано значущість кожного з чинників, щодо спрямування екіпажу рейковим шляхом. Направляючий момент подовжніх складових сил зчеплення, діючий на колісну пару, буде максимальним при максимальному боковому зміщенні колісної пари щодо осі шляху (з наук. літ.).

2. у знач. ім. направля́ючий, чого, ч. Військовослужбовець, підрозділ і т. ін., який міститься або рухається попереду (загону військ, окремої групи і т. ін.).

Й самому йому [помкомвзводу] вже духу не вистача, хочеш не хочеш – треба спиняти. – Направляючий! Стій! (О. Гончар).