напроваджувати

НАПРОВА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАПРОВА́ДИТИ, джу, диш, док., перех., розм., рідко. Наштовхувати, спрямовувати кого-небудь на щось (на думку, розмову і т. ін.).

Деякі з тих формулювань правного цивільного кодексу викликали гомеричний сміх в аудиторії, інші натомість напроваджували на глибоку задуму навіть панів правників (Фр., VI, 1951, 268);

Брат напровадив її на думку стати на тому місці, де Сусанна Уласівна завсігди ставала в церкві (Н.-Лев., IV, 1956, 177).

Значення в інших словниках

1. напроваджувати — напрова́джувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. напроваджувати — (злодіїв) наводити; (на думку) наштовхувати, спрямовувати, скеровувати, сов. направляти.  Словник синонімів Караванського
3. напроваджувати — -ую, -уєш, недок., напровадити, -джу, -диш, док., перех., розм., рідко. Наштовхувати, спрямовувати кого-небудь на щось (на думку, розмову і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. напроваджувати — НАПРОВА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАПРОВА́ДИТИ, джу, диш, док., кого, що, розм., рідко. Наштовхувати, спрямовувати кого-небудь на щось (на думку, розмову і т. ін.).  Словник української мови у 20 томах