напроваджувати
НАПРОВА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАПРОВА́ДИТИ, джу, диш, док., кого, що, розм., рідко.
Наштовхувати, спрямовувати кого-небудь на щось (на думку, розмову і т. ін.).
Деякі з тих формулювань правного цивільного кодексу викликали гомеричний сміх в аудиторії, інші натомість напроваджували на глибоку задуму навіть панів правників (І. Франко);
Брат напровадив її на думку стати на тому місці, де Сусанна Уласівна завсігди ставала в церкві (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)