напругий
НАПРУ́ГИЙ, а, е, поет.
1. Те саме, що напру́жений 2, 3.
Поет-революціонер, як завжди, між нас — високий і напругий (Тич., III, 1957, 18);
Дні ішли.., Напругі і важкі, гарячим потом вмиті (Мал., Полудень.., 1960, 87).
2. Твердий, міцний, тугий.
Наче яблука спілі, у мене вони [щоки] і округлі, й напругі, й рум’яні (Нерв., З глибини, 1956, 259);
Прокатники прокатали напругі, тверді листи (Шпорта, Запоріжці, 1959, 32);
Там кожен дуб за мене відповість Шумним гіллям напругим проти бурі (Мал., Серце.., 1959; 120).
Словник української мови (СУМ-11)