напрямляти

НАПРЯМЛЯ́ТИ, яю, яєш, недок., НАПРЯМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. напря́млять; док., перех.

1. Спрямовувати що-небудь кудись, надавати напряму чомусь.

[Марко: (витягає револьвера й напрямляє в інженера):] Підходь сюди.! (Ірчан, І, 1958, 128).

2. перен. Скеровувати на що-небудь (думки, розум, інтереси).

Він глянув на зоране поле і сливе силоміць напрямив свої думки на щоденну роботу (Коцюб., І, 1955, 97);

// розм. Повчати, давати вказівки, поради; навчати, наставляти.

Не було у них учителів, що напрямляли б, як іти і куди іти, не було перед собою стежки, ніхто ще її ні разу не прокладав (Мирний, III, 1954, 187).

Значення в інших словниках

1. напрямляти — напрямля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. напрямляти — Скеровувати, спрямовувати, зап. направляти; ЖМ. напучати, научати.  Словник синонімів Караванського
3. напрямляти — див. націлювати; радити  Словник синонімів Вусика
4. напрямляти — -яю, -яєш, недок., напрямити, -млю, -миш; мн. напрямлять; док., перех. 1》 Спрямовувати що-небудь кудись, надавати напряму чомусь. 2》 перен. Скеровувати на що-небудь (думки, розум, інтереси). || розм. Повчати, давати вказівки, поради; навчати, наставляти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. напрямляти — НАПРЯМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАПРЯМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. напря́млять; док., кого, що і без прям. дод. 1. Спрямовувати що-небудь кудись, надавати напряму чомусь. [Марко: (витягає револьвера й напрямляє в інженера):] Підходь сюди.!...  Словник української мови у 20 томах
6. напрямляти — НАВО́ДИТИ (надавати зброї, оптичному приладу і т. ін. певної спрямованості, повертаючи в бік когось, чогось), НАСТАВЛЯ́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, СПРЯМО́ВУВАТИ, СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРЯМЛЯ́ТИ рідше; НАЦІ́ЛЮВАТИ (НАЦІЛЯ́ТИ) (на якусь конкретну, точну ціль). — Док.  Словник синонімів української мови