напівкочовий
НАПІВКОЧОВИ́Й, а́, е́. Перехідний між кочовим і осілим.
Лівобережні племена кочових або напівкочових скотарів рушили на Правобережжя, перетворюючи ниви в пасовища (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 84);
// Власт., характерний для напівкочівників.
Хозари належали до тюркських племен. Вони вели напівкочове, напівземлеробське життя (Іст. УРСР, І, 1953, 42).
Словник української мови (СУМ-11)