напівпошепки
НАПІВПО́ШЕПКИ, присл. Неголосно, майже пошепки.
Слухаючи майора, хлопці.. дають напівпошепки колективну клятву, що житимуть правильно (Гончар, Тронка, 1963, 144);
Низенький, мовчазний чоловічок, який ступав завжди скрадливою ходою і розмовляв напівпошепки, справлявся в друкарні за всіх (Коз., Блискавка, 1962, 44).
Словник української мови (СУМ-11)