наражатися

НАРАЖА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і розм. НАРА́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАРАЗИ́ТИСЯ, ажу́ся, ази́шся, док., на що.

1. Наштовхуватися на що-небудь гостре.

Перед барикадою колючо стирчали іржаві залізні "їжаки", на які мали наразитись фашистські танки (Жур., Звич. турботи, 1960, 173);

// Стикатися з ким-небудь, наштовхуватися на когось, щось, потрапляти під що-небудь.

Щоб не бути в хаті, де ми щохвилини наражались на господаря, ми скористувались з його пропозиції прогулятись в його гаю-садочку (Досв., Вибр., 1959, 60);

Минули вже ті часи, коли з підпільної наради більшовики розходились поодинці, озираючись, щоб не наразитись на шпика (Смолич, Мир.., 1958, 284);

На всіх напрямках ворог наражався на стійкий опір радянських патріотів (Іст. УРСР, II, 1957, 405);

"Победа" припускає хід, сподіваючись проскочити під хмарою, не наразившись на зливу (Ю. Янов., II, 1954, 199).

2. Учинками, діями ставити себе під загрозу чого-небудь, у небезпечне, скрутне і т. ін. становище.

Прагнучи служити народові, Тихович [герой твору М. Коцюбинського] наражається на ненависть з боку селян (Іст. укр. літ., І, 1954, 612);

Юрій потрапив під обстріл: били з гармати і рушниць. Він зрозумів, що безглуздо наражатися на небезпеку (Кочура, Зол. грамота, 1960, 157);

Сташка іноді поза північ вичікувала Бронка в чужих брамах поблизу друкарні. Наражувалась на те, що чоловіки зачіпали її непристойними словами (Вільде, Сестри.., 1958, 564);

Нова несподіванка! Андрій аж прикусив губу. Щойно з’явився в полк і вже встиг наразитись на сварку з бійцями свого ж взводу (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 55).

Значення в інших словниках

1. наражатися — наража́тися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. наражатися — Наштовхуватися, натикатися, наскакувати; (на що) натрапляти, ставати перед загрозою чого; (на ризик) ризикувати, підставляти голову; (на критику) підпадати під, зазнавати чого; наражуватися; док. НАРАЗИТИСЯ, напоротися.  Словник синонімів Караванського
3. наражатися — див. ризикувати  Словник синонімів Вусика
4. наражатися — -аюся, -аєшся і розм. наражуватися, -уюся, -уєшся, недок., наразитися, -ажуся, -азишся, док., на що. 1》 Наштовхуватися на що-небудь гостре. || Стикатися з ким-небудь, наштовхуватися на когось, щось, потрапляти під що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. наражатися — НАРАЖА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і розм. НАРА́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАРАЗИ́ТИСЯ, ажу́ся, ази́шся, док., на що. 1. Наштовхуватися на що-небудь гостре. Перед барикадою колючо стирчали іржаві залізні “їжаки”, на які мали наразитись фашистські танки (С.  Словник української мови у 20 томах
6. наражатися — НАРАЗИ́ТИСЯ (своїми вчинками, діями поставити себе під загрозу з боку кого-, чого-небудь, у небезпечне, скрутне становище, викликати несподівані та небажані для себе наслідки), НАРВА́ТИСЯ розм., НАСКО́ЧИТИ розм.; НАПРОСИ́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
7. наражатися — Наража́тися, -жа́юся, -жа́єшся; нарази́тися, -ражу́ся, -зи́шся на кого, на що  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. наражатися — Наражатися, -жаюся, -єшся гл. Нараджуватися. Ой там Михальок умивається, із своїм таточком наражається. Грин. III. 43.  Словник української мови Грінченка