наркотик
НАРКО́ТИК, у, ч.
1. Речовина, що збуджує або пригнічує центральну нервову систему людини й тварини.
Доктор Темір нервово тре гарячого лоба. Уже кілька ночей не спить. Не допомагають наркотики, що він їх вживає щодня (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 261);
Серед багатьох відомих людству наркотиків одним з найшкідливіших є нікотин, що потрапляє в організм під час куріння тютюну (Наука.., 7, 1957, 26);
Корову поклали на тюки з соломою, ввели наркотики (Хлібороб Укр., 12, 1963, 26);
*У порівн. Всюди його переслідував усе той клацаючий, дурманливий, ніби наркотик, звук (Гончар, Тропка, 1963, 216).
2. розм. Те саме, що наркома́н.
Словник української мови (СУМ-11)