наркотик
НАРКО́ТИК, у, ч.
1. Речовина, що збуджує або пригнічує центральну нервову систему людини й тварини.
Доктор Темір нервово тре гарячого лоба. Уже кілька ночей не спить. Не допомагають наркотики, що він їх вживає щодня (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 261);
Серед багатьох відомих людству наркотиків одним з найшкідливіших є нікотин, що потрапляє в організм під час куріння тютюну (Наука.., 7, 1957, 26);
Корову поклали на тюки з соломою, ввели наркотики (Хлібороб Укр., 12, 1963, 26);
*У порівн. Всюди його переслідував усе той клацаючий, дурманливий, ніби наркотик, звук (Гончар, Тропка, 1963, 216).
2. розм. Те саме, що наркома́н.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наркотик — нарко́тик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- наркотик — -у, ч. 1》 Речовина, що збуджує або пригнічує центральну нервову систему людини й тварини. 2》 розм. Те саме, що наркоман. 3》 перен. Про те, що впливає на свідомість і поведінку людини, позбавляючи її почуття реальності. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наркотик — НАРКО́ТИК, у, ч. 1. Сильнодіюча речовина, яка збуджує або пригнічує центральну нервову систему людини й тварини і використовується в медицині як знеболюючий або снодійний засіб. Доктор Темір нервово тре гарячого лоба. Уже кілька ночей не спить. Словник української мови у 20 томах
- наркотик — син. антрацит, балда, кайф, марафет, хандра, хімія. будь-яка наркотична речовина для куріння: трава, шмаль. героїн: біле сонце пустелі, гера. для внутрішнього введення: ширево, ширка. ефедрин: джеф, соплевич. кокаїн: коко, кокс, чума. Словник жарґонної лексики української мови