наркотик
НАРКО́ТИК, у, ч.
1. Сильнодіюча речовина, яка збуджує або пригнічує центральну нервову систему людини й тварини і використовується в медицині як знеболюючий або снодійний засіб.
Доктор Темір нервово тре гарячого лоба. Уже кілька ночей не спить. Не допомагають наркотики, що він їх вживає щодня (В. Гжицький);
– Я почав курити його [гашишу] .. Бо світ збудований таким ідіотським чином, що сприйняти його, який він насправді є, можливо тільки за допомогою наркотику (В. Підмогильний);
Від наркотиків людина деградує в 15 –20 разів швидше, ніж від алкоголю (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. Всюди його переслідував усе той клацаючий, дурманливий, ніби наркотик, звук (О. Гончар).
2. розм. Те саме, що наркома́н.
△ (1) Важки́й нарко́тик – будь-який засіб, що посилює наркотичну залежність.
Підсадити наркомана на метадон – це фактично дати йму страшенно важкий наркотик за для того, аби швидше відіслати його на цвинтар (з наук.-попул. літ.);
(2) Легки́й нарко́тик.
Значення в інших словниках
- наркотик — нарко́тик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- наркотик — -у, ч. 1》 Речовина, що збуджує або пригнічує центральну нервову систему людини й тварини. 2》 розм. Те саме, що наркоман. 3》 перен. Про те, що впливає на свідомість і поведінку людини, позбавляючи її почуття реальності. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наркотик — син. антрацит, балда, кайф, марафет, хандра, хімія. будь-яка наркотична речовина для куріння: трава, шмаль. героїн: біле сонце пустелі, гера. для внутрішнього введення: ширево, ширка. ефедрин: джеф, соплевич. кокаїн: коко, кокс, чума. Словник жарґонної лексики української мови
- наркотик — НАРКО́ТИК, у, ч. 1. Речовина, що збуджує або пригнічує центральну нервову систему людини й тварини. Доктор Темір нервово тре гарячого лоба. Уже кілька ночей не спить. Словник української мови в 11 томах