народовець
НАРОДО́ВЕЦЬ, вця, ч. Учасник політичного руху української буржуазно-ліберальпої націоналістичної інтелігенції Галичини (виник у 60-х роках XIX ст.), що відбивав інтереси буржуазії та уніатського духівництва, виступав проти революції.
М. Драгоманов, розповідаючи про свої стосунки з галицькими народовцями, показував їхню ретроградність, ідейну неміч, відірваність від народних інтересів та заскорузлість (Рад. літ-во, 6, 1964, 47);
Радикали підтримували свого оратора, а народовці всіляко намагалися збити його з пантелику (М. Ол., Леся, 1960, 179).
Словник української мови (СУМ-11)