народовець
НАРОДО́ВЕЦЬ, вця, ч. Учасник політичного руху української буржуазно-ліберальпої націоналістичної інтелігенції Галичини (виник у 60-х роках XIX ст.), що відбивав інтереси буржуазії та уніатського духівництва, виступав проти революції.
М. Драгоманов, розповідаючи про свої стосунки з галицькими народовцями, показував їхню ретроградність, ідейну неміч, відірваність від народних інтересів та заскорузлість (Рад. літ-во, 6, 1964, 47);
Радикали підтримували свого оратора, а народовці всіляко намагалися збити його з пантелику (М. Ол., Леся, 1960, 179).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- народовець — народо́вець іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
- народовець — -вця, ч. Учасник політичного руху української буржуазно-ліберальної націоналістичної інтелігенції Галичини (виник у 60-х рр. 19 ст.), що відображав інтереси буржуазії та уніатського духівництва, виступав проти революції. Великий тлумачний словник сучасної мови
- народовець — НАРОДО́ВЕЦЬ, вця, ч., іст. Учасник політичного руху української буржуазно-ліберальної інтелігенції Галичини (виник у 60-х роках XIX ст.), що обстоював інтереси буржуазії та уніатського духівництва. Словник української мови у 20 томах
- народовець — Народо́вець, -до́вця; -до́вці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- народовець — Народовець, -вця м. Народникъ. Ми... носимо народню свиту, бо ми, народовці, стаємо на бік народа. Левиц. Пов. 159. Словник української мови Грінченка