народність
НАРО́ДНІСТЬ, ності, ж. Історична форма спільності людей, що утворюється з племен, передує нації і виникає в процесі розкладу первісно-общинного ладу й формування класового суспільства, грунтується на спільності мови, території, економічних зв’язків, культури.
Відомо, що питання виникнення української народності, перетворення її у націю, формування української буржуазної нації надзвичайно складні (Ком. Укр., З, 1969, 89);
Борис не знав, хто вона і до якої народності зачисляє себе (Фр., III, 1950, 94).
2. Втілення в художніх образах ідей, почуттів і прагнень народних мас.
Ще на початку боротьби за нову соціалістичну культуру Ленін проголосив основою художньої творчості її партійність, високу ідейність і справжню народність (Мист., 2, 1965, 1);
Рильський тихо сказав: — Я пісні Ваші знаю, сердечно хвалю. В них народність і пристрасть люблю (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 141).
Значення в інших словниках
- народність — наро́дність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- народність — НАРІД, плем'я; (мала) етнічна група, національна меншість <�меншина>. Словник синонімів Караванського
- народність — [народ(')н'іс'т'] -днос'т'і, ор. -д(‘)н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- народність — -ності, ж. Історична форма спільності людей, що утворюється з племен, передує нації та виникає в процесі розкладу первісно-общинного ладу й формування класового суспільства. Ґрунтується на спільності мови, території, економічних зв'язків, культури. Великий тлумачний словник сучасної мови
- народність — НАРО́ДНІСТЬ, ності, ж. 1. Історична форма спільності людей, що утворюється з племен, передує нації і виникає в процесі розкладу первісно-общинного ладу й формування класового суспільства, ґрунтується на спільності мови, території, економічних зв'язків... Словник української мови у 20 томах
- народність — Наро́дність, -ности, -ності Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- народність — Наро́дність, -ности ж. Народность. Словник української мови Грінченка