нароком

НАРО́КОМ, присл., розм.

1. Навмисне, з певною метою.

— Чи ти вже мене узявсь нароком занапастити..? (Вовчок, І, 1955, 174);

Потоків я не заставлю, Ще й нароком так підправлю. Щоб вода з крутих коліс Кипнем рвалася, як біс (Щог., Поезії, 1958, 195).

2. Жартома, жартуючи.

Ти, козаче-заволока. Любиш мене ти нароком (Чуб., V, 1874, 58).

Значення в інших словниках

1. нароком — наро́ком прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. нароком — присл., розм. 1》 Навмисне, з певною метою. 2》 Жартома, жартуючи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нароком — НАРО́КОМ, присл., розм. 1. Навмисне, з певною метою, спеціально. – Чи ти вже мене узявсь нароком занапастити..? (Марко Вовчок); Потоків я не заставлю, Ще й нароком так підправлю. Щоб вода з крутих коліс Кипнем рвалася, як біс (Я.  Словник української мови у 20 томах
4. нароком — ЖАРТОМА́, ЖАРТУ́ЮЧИ, ЖА́РТОМ розм., СМІШКО́М рідше, НАРО́КОМ заст. Як шкода, що немає Марії, його вічно юної і жвавої дружини, яку він жартома звав "циганчам"! (Л. Дмитерко); Дівчата зачіпали Миколу, жартуючи, а він усе стояв похнюпившись (І.  Словник синонімів української мови
5. нароком — Нароком нар. Нарочно, умышленно. Заволоком — уродиться, як нароком. Ном. 7169. Чи ти вже мене узявсь нароком занапастити? МВ. (О. 1862. І. 101).  Словник української мови Грінченка