нароком —
присл., розм. 1》 Навмисне, з певною метою. 2》 Жартома, жартуючи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
нароком —
НАРО́КОМ, присл., розм. 1. Навмисне, з певною метою, спеціально. – Чи ти вже мене узявсь нароком занапастити..? (Марко Вовчок); Потоків я не заставлю, Ще й нароком так підправлю. Щоб вода з крутих коліс Кипнем рвалася, як біс (Я.
Словник української мови у 20 томах
нароком —
ЖАРТОМА́, ЖАРТУ́ЮЧИ, ЖА́РТОМ розм., СМІШКО́М рідше, НАРО́КОМ заст. Як шкода, що немає Марії, його вічно юної і жвавої дружини, яку він жартома звав "циганчам"! (Л. Дмитерко); Дівчата зачіпали Миколу, жартуючи, а він усе стояв похнюпившись (І.
Словник синонімів української мови
нароком —
НАРО́КОМ, присл., розм. 1. Навмисне, з певною метою. — Чи ти вже мене узявсь нароком занапастити..? (Вовчок, І, 1955, 174); Потоків я не заставлю, Ще й нароком так підправлю. Щоб вода з крутих коліс Кипнем рвалася, як біс (Щог., Поезії, 1958, 195).
Словник української мови в 11 томах
нароком —
Нароком нар. Нарочно, умышленно. Заволоком — уродиться, як нароком. Ном. 7169. Чи ти вже мене узявсь нароком занапастити? МВ. (О. 1862. І. 101).
Словник української мови Грінченка